Kanikuly v Belpinar.

Канікули в Бельпінарі.
Привіт. А от виходить у світ наступний відгук про відпочинок у Туреччині(а конкретніше село Бельдібі, Клаб хотел Бельпінар).
Одного разу ми вирішили відпочити з друзями в Туреччині. Купили путівочки, зібрались і понеслась....Починалось все з будинку львівського аеропорту, який не справив на мене жодного хорошого враження. Пізніше порівнюючи його з “антальським” можна провести паралель з залізничним вокзалом в Стрию J. Оскільки я перший раз подорожував літаком було багато нюансів, на які можна звернути увагу. По-перше – не варто їхати в аеропорт з друзями, якщо хочете випити по пивку з ними на дорогу. Після реєстрації(а це за 1,5-2 год. до відльоту) ви проходити в окрему залу(схожу на перевалочний пункт), куди провожаючих не пускають. По-друге – не перевозьте з собою алк.напої без “заводської” упаковки(перелиті у власну тару тощо). Якщо їх виявлять при митному контролі, то ви будете змушені їх залишити провожаючим або спорожнити(можна просто вилляти J ). Також беріть сумку яка не промокає, бо ваш багаж може деякий час простояти під дощем, при його загрузці або вигрузці на літак.
Сам політ у літаку був більш приємний – як не як перший раз J. Хороший літак, пантоміма від персоналу, відчуття “відривання” від землі, красиві види “землі з ілюмінатора”, гарне харчування + алкоголь (хоч потім його теж мало не буде), хмарки під ногами, закладання правого вуха(аж до болю), щасливе і очікуване приземлення під загальні аплодисменти.
Аеропорт в Анталії – вразив. Можливо тому що все пізнається в порівняння! Світлий, великий, чистенький, зрозуміло куди йти і де забирати речі. І якнайменше спілкування з непредбачуваними турками.
Наступна зупинка це знаходження “нашого” туроператора(Тезтур на майбутнє) і пакування у автобус! Вже на початку подорожі стає зрозумілим, тут навряд чи загубишся, а якщо і так то точно не через незнання турец. чи англ. мови – кругом все так і кішить туристами, причому більшість з них – з країн СНД. Отож далі ми вирушаємо до свого готеля. По дорозі нас, в міру своїх інтелектуальних і ораторських J можливостей, веселить гід. Трошки розповідей про природу, історію, побут, ще менше про культуру і звичаї(що потім вилізе боком), але зате багато про екскурсії, які нам організує той самий тезтур – звичайно за окрему платуJ.
І от ми уже в готелі. Враження класні – гарний готель, хороша територія, гарний персонал, хороше ставлення до тебе. Поселили нас на 4 поверсі старого корпусу готелю – звучить, вроді, не дуже. Але якщо придивитись - велика загальна площадка з видом на море з одного боку, і гарний вид на внутрішній басейн та гори з балкону в номері. Сам номер теж стандартний, але гарний: не маленький, з туалетом і душем, телевізор, кондиціонер, телефон і навіть фен. Єдине що хвилювало це базова станція мобільного звязку на даху за метрів 7-10 від нашого номеру. Але від можливого облучення рятувались чим могли, переважно перед сном приймали знеболююче чи дезинфікуюче у виді алкоголю. Дехто навіть потім перевіряв на ділі, чи подіяло на нього облучення – скарг з жодної з сторін не було J.
Коротко опишу інфраструктуру готелю:
- 3 жилих корпуси(A,B,C);
- окремий адмін. корпус(рецепшин, тощо);
- 2-а басейна, 2-і горки;
- одні з найважливіших для словян заклади – бари, 3шт:
- столова або рестаран – щось середнє;
- також на території є турецька сауна, 2 столи настільного тенісу, більярд і пародія на фітнес зал – 2-а снаряди;
- і чуть не забув - амфітеатр – сцена для проведення різноманітних культурно масових заходів(дискотек, конкурсів тощо).
Напевно, перше враження і побажання укр. туриста в Турції – це не спитись, адже алкоголь х а л я в н и й. І хоч до цього морально, а подекуди і фізично починаєш готуватись ще в дома, але усвідомлення цього приходить не зразу. День 2 це як мінімум, а до декого не приходить і під кінець подорожі! З 9.00 і до 23.00 ти можеш пити джин, водку, пиво, вино, раке(турец.горівка), не кажучи вже про безалкогол. напої. Перевага здебільшо віддається вину – його націджуєш з бочки сам і не треба допомоги бармена. Звичайно в путівку входить і харчування, але до цього туристу звикнути легше – морально. Бо коли я вперше прийшов на вечерю – подумав що попав на весілля, або навіть на 2-а весілля разом узяті. Стільки різних страв, починаючи від першого, салатів, овочів, мяса, гарніру, багато різновидів тортиків і солодкого, фрукти. Наша помилка в перший день, така ж як і багатьох інших – це попробувати все і зразу. Це був хибний шлях, добре що ми вчасно це зрозуміли. Далі ми продовжували грішити обжиранням – але вже не так нахабно! J
Наступна зупинка – спорт і розваги. Тут не все так гладко. З одного боку тенісні столи, басейни, горки, ворота для водного поло, волейбольна площадка на пляжі, корти і прокат(під заставу) ракеток для великого тенісу, дартс, ввечері анімація(конкурси, танці, шманці). І все під патронотом головного аніматора готеля – Бурхана та його команди(2-є хлопців та 4 дівчат). А з іншого боку: жахливі ракетки для малого та великого тенісу, волейб. майданчик – пісок+галька, що унеможливлює граття босоніж, низька сітка, мячик тільки на 30хв зранку і ввечері, те ж саме і “водяні” гірки(працюють в певний час), дартс те ж раз в день по попередньому запису!!! Претензій немає, мабудь, щодо водного полу – найпопулярніша розвага в Бельпінарі, та до аніматорів. Щоправда в конкурсах вони трошки зажимисті і приз отримує тільки переможець, інші просто веселять людей і отримують від цього моральне задоволення. Також підсвітка в басейні вмикається тільки коли приїжають біг боси - тут вони втікли не далеко від нас, правда басейнів це не стосується J.
Декілька слів про контингент відпочиваючих. Несказав би що нам дуже пощастило. Можливо справа в готелі, можливо в часі відпочинку(середина травня), а можливо і те і інше, але більшості відпочиваючим було за 40, а то і за 50! Переважно сімейні пари, багато дітей, невелика кількість молоді 22-35 роківJ. І що зовсім не порадувало не так багато самотніх компаній дівчат, які шукають курортних пригод J - але тут вже працює правило – хто шукає той завжди знайде, під лежачий камінь вода не тече, вода камінь точить, там де сядеш там і злізеш...але це вже інша історія.
Поряд з готелем є найкрутіша диско на селі - “Jest Disco”(або “Єсть діско”, або “Жесть”). На неї зїжаються турки з усього Бельдібі в пошуках свіженьких і не дуже, словянських і не дуже, жіночих і не дуже J ....очей. Доречі в приватних розмовах дівчата страшно не люблять турків і не розуміють що в них такого, але коли приходить вечір все змінюється....на жаль! Так що пацан, приїдеш додому – відірвись на туркові! Тут також пасує турок гірше араба, тощо. Бувають звичайно і хороші турки, але їх мало і вони....геї J.
Перед початком опису хотів зупинитись на неприємних моментах які мали місце в кінці віджпочинку, але обійдусь без деталей. Просто не залишайте цінні речі на підлозі в номері бо їх може прибрати невинне створіння у вигляді хаускіпінгу (прибиральниці). А коли у вас все жтаки щось пропаде ніколи, підкреслюю ніколи, не ходіть до хаускіпінгу в гості, якщо це туркеня і ви не знаєте турецької!
А так море позитивних емоцій від моря, природи, сервісу. І до такої степені, що після цього, патріот ти чи ні, їхати в Крим просто не хочеться. Тим більше що російську в Труції ти чуєш не рідше а українську принаймі я чув навіть частіше!!! Залишається сподіватись що ми теж колись прийдем до цього + звичайно олінклюзіф з халявним алкоголемJ. Гарного вам відпочинку. Надіюсь наступна зупинка Єгипет J.
P.S. Звичайно велика подяка людям які допомагали збирати приємні враження від відпочинку. Це звичайно мій друзяка Антон(який ламав пірс своїми прижками по ньому) і мій братішка Мішаня(який чуть було не став нефтяніком і якого майже зрозумів менеджер готелюJ). Це дівчата з Москви Вероніка та Лена(яка допомогла подивитись фінал Ліги Чемпіонів). Це Наталя(яку Бельпінар ловив, але не впіймав, і яка гарно висипалась) і Тамара(яка допомагала висипатись Наталі, в той час коли її ловили в іншому місці) з Дніпропетровська. Це Марина(яка допомагала Міші ставати нефтяніком) з Чернігова. Це Лена(гарна людина, яка залишила мені номер телефону J) з Києва. Це дві чудові дівчини з Омська – Оля і Юля, які дуже хотіли прикрасити нам відпочинок і коли б не турки, то вони так і поїхали з Турції з маленькими валізами J!!!! Це Нурселі, барменша, – завдяки їй я знаю те що знаю, по турецьки. Це Бурхан – гарний вотерполіст і не знаю який літерболіст. Це чувак з магазину шкіряного одягу в Кемері, який на чистій український переконував мене купити курточку.